Як розмовляти з дітьми та учнями про «Небесну сотню»?

Ми переживаємо надзвичайно трагічні події, пов'язані з жорстоким вбивством Героїв Майдану – «Небесної сотні».

Кожен з нас пережив події на Майдані чи своєю особистою присутністю, чи в соціальній мережі, чи волонтером в медичній службі… Для тих з нас, хто втратив близьку людину, або маємо знайомих, які втратили когось, думки та розмови про цих людей та ці події викликають сильні емоції.

Обговорювати «Небесну сотню» та трагічні події на Майдані не є легким завданням. Нам необхідно керувати дуже тяжкими емоціями. Одночасно, працюючи з дітьми та учнями, ми зобов'язані передавати відомості та факти про надзвичайно трагічну подію.

Скачати

ДІТИ І СТОМАТОЛОГ - ЯК ЇМ ПОТОВАРИШУВАТИ?

Лікар у білому халаті, специфічний "аромат" у стоматологічній клініці та крики дітей за дверима...Такі реалії може зустріти дитина, коли йде лікувати зуби. Як зламати "систему" страху від лікування та подружити стоматолога і малюка - читайте далі.

Покоління, котре найбільше боялося стоматологів та їхніх "древніх" методів вже виросло, часи 80-90хх. років минули. З'явилися новітні методи та засоби, апаратура, лікарі нарешті. Лікування без уколу теперішньому поколінню навіть не уявити, що вже казати про "старовинні" бормашини, котрі мли аромат мастила та гуділи на весь поверх стоматполіклініки.

Перебороти страх перед лікарем легко, оскільки нині майже всі процедури можна провести безболісно і він вже не буде ототожнюватися із неприємними відчуттями.

Та які б не були чудо уколи, гелі чи спреї насамперед багато чого залежить від батьків та їх розмов із малюком. Вони повинні проговорити все із дитиною, налаштувати, пояснити - як дитина сидітиме, як тримати ротик, що саме лікар робитиме. Людина у білому халаті повинна поставати, наче герой-рятівник зубчиків.

Не варто казати дитині, що "буде трішки боляче", "потерпи трохи", "поболить і перестане". Таким чином ви наперед налаштовуєте малюка на те, що буде боляче, некомфортно та неприємно.

Перебуваючи в кабінеті лікаря дорослі не повинні нервувати, плакати та шкодувати дитину. Все це відображається на стані малюка. Поводьтеся стримано, слухайте всі настанови лікаря та не втручайтеся у діалог стоматолога та вашого чада. І всіляко підтримуйте та винагороджуйте вашого сміливця вже після процедур.

Будьте здорові!
 

Скачати

 

СКІЛЬКИ ЧАСУ МОЖНА ПРОВОДИТИ ЗА КОМП’ЮТЕРОМ ДІТЯМ?

Комп’ютер щільно увійшов у наше життя , і наші діти частенько отримують його в якості подарунка. Але чи всі ми знаємо про те, скільки часу дозволено проводити за ним? Якщо вашому чаду від семи до дванадцяти років, то йому можна просиджувати за цією чудо-технікою не більше однієї години в день. Починаючи з дванадцяти і до шістнадцяти років цей час можна збільшити ще на годину, але перевищувати двох годин на добу гри за комп’ютером перевищувати не повинні. Ну а якщо говорити про п’ять-семирічних дітей, то їм і півгодини предостатньо, а вже до п’яти років за комп’ютером робити нічого взагалі. Але, як ви розумієте, ці рекомендації носять загальний характер, більш точно визначити час, відведений на комп’ютер можна лише орієнтуючись на особливості нервової системи конкретної дитини. Поспостерігайте самі за своїм нащадком, вас повинно насторожити наступне поведінка: — дитина часто зворушує обличчя; — він гримасує або смокче палець; — дитина сміється абсолютно нетиповим для нього сміхом; — підстрибує, схиляється то в одну, то в іншу сторону; — відкидається на спинку стільця; — задирає ноги, упирається ними в край столу. Всі ці ознаки сигналізують вам про те, що комп’ютер слід відключати . Це, так звана, «комп’ютерна втома». Не меншу увагу слід звернути і на облаштування кімнати і місця, де розташований комп’ютер. Головне, це освітлення: при роботі за монітором має бути стільки ж світла, скільки його на вулиці в денний час. Щоб не нашкодити зору, не варто працювати за комп’ютером у напівтемряві , те ж саме можна сказати і про перегляд телепередач. Відстань між очима і монітором не повинно бути менше півметра, при цьому монітор повинен знаходитися на рівні очей або ж навіть трохи нижче. Не забувайте про те, що в будь-якому віці, дитина, що займається на комп’ютері , не менше, ніж кожні півгодини, повинен відволікатися від нього, щоб зробити кілька вправ для очей. Це означає переклад погляду з близького предмета на Дольний, наприклад, протягом десяти секунд дитина дивиться на свій палець, а наступні десять секунд на дерево за вікном. Вправа достатньо повторити два-три рази. Також слід закрити очі і зробити декілька кругових рухів головою, по черзі: справа наліво і навпаки. Ще одна вправа припускає заплющити очі міцно і порахувати подумки до десяти, потім їх широко відкрити і знову порахувати. Повторювати вправу слід два-три рази.

 

ЯК ВИХОВАТИ ДИСЦИПЛІНОВАНУ ДИТИНУ

Як це не парадоксально, але дітям теж потрібні порядок і правила поведінки — вони на них очікують. Виконання писаних і неписаних законів людського існування робить життя маленької людини зрозумілим, передбачуваним, створює відчуття безпеки. Батькам знайомі ситуації, коли їхня дитина, ще немовлям, опинившись поза домівкою, у незнайомому місці, починає вередувати, плакати і заспокоюється, лише повернувшись додому, до звичного оточення. 

Дорослішаючи, діти інтуїтивно відчувають, що за батьківськими «не можна» прихована турбота про їхню безпеку, благополуччя. За сучасних умов, коли більшість батьків багато працюють, аби забезпечити сім'ю, діти з таких родин часто жалкують, що батьки дозволяють їм дуже багато, навіть те, що заборонено іншим. Вони мотивують це тим, що батькам до них просто байдуже. Проте виникає запитання: чому діти, почуваючись захищенішими за умов встановленого дорослими порядку і чіткої регламентації правил, водночас намагаються порушувати ці порядок та правила? Існує багато причин, але найголовніша — діти насправді повстають не проти власне правил і вимог, а проти засобів їх «впровадження в життя», тобто проти силових методів, дій, проти авторитаризму батьків. Тому спробуємо відповісти на інше запитання: як батькам знайти шляхи до безконфліктного виховання дисциплінованості у дитини? 

Скачати

Поради

Десять заповідей для батьків:

 

  1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи такою як ти хочеш.

     

  2. Не чекай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може тобі віддячити? Вона дасть життя іншому, той - третьому, і це незворотний закон подяки.

     

  3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.

     

  4. Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному, і, будь упевнений: дитині важко не менше, ніж тобі, а може й більше, оскільки в неї немає досвіду.

     

  5. Не принижуй!

     

  6. Не забувай, що найважливіші зустрічі для кожної людини - це зустрічі з дітьми. Звертайте більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

     

  7. Не картай себе, якщо не можеш зробити чогось для своєї дитини. Картай — якщо можеш, але не робиш. Пам'ятай: для дитини зроблено не достатньо, якщо не зроблено всього.

     

  8. Дитина - це не тиран, що заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі на збереження і на розвиток творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на збереження.

     

  9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби їй того, чого не хотів би, щоб робили твоїй.

     

  10. Люби свою дитину всякою - не дуже талановитою, невезучою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій тому, що дитина - це свято, яке поки що з тобою. 

     

 

У спілкуванні зі своїми дітьми:

• Радійте вашому синові, доньці.

• Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи. Установіть чіткі та визначені вимоги до дитини.

• У розмові з дитиною називайте як можна більше предметів, їх ознак, дій з ними.

• Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими. Розмовляйте чітко, ясно. Будьте терплячими.

• Спочатку запитуйте «що?», а потім «для чого?», «чому?».

• Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.

• Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву вашої дитини.

• Частіше хваліть дитину.

• Заохочуйте ігри з іншими дітьми.

• Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти.

• Намагайтеся, щоб дитина разом з вами щось робила по господарству.

• Проявляйте інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо).

• Не втрачайте почуття гумору.

• Грайте з дитиною в різні ігри.

• Частіше робіть щось спільно, усієї сім'єю.

• Спілкуйтеся зі спеціалістами, читайте книги про виховання дитини.

 

Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:

• Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.

• Не ставте забагато запитань.

• Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

• Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.

• Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу.

• Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.

• Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.

             

Пам'ятайте:

• Якщо дитину постійно критикувати - вона вчиться ненавидіти.

• Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.

• Якщо дитину висміють - вона стане замкнутою.

• Якщо дитина зростає у докорах - формується почуття провини.

• Якщо дитину підбадьорюють - вона починає вірити в себе.

• Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною.

• Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою.

• Якщо дитина живе у безпеці - вона вчиться вірити людям.

• Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе.

• Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості - вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

 

Завжди пам'ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля.